Спадок, який я несу
Обмірковуючи слово “Спадщина”, я відчула вагу не тільки в культурній спадщині, а і у спадку, який заповідала нам сама земля, у нашій комунікації з нею. Будучу далеко від дому під час війни, мені бракувало спілкування і доторків до рідного простору і рідних справ. Саме тут я відчула значимість слова “коріння” і “моя земля”.
Солодке Дубове Листя
Перебуваючи в евакуації, я постійно поверталася подумки додому і до броварського лісу, де мені так кортіло походити босоніж. Ця серія робіт наповнена любов’ю і тугою за рідними місцями та звичними простими діями.
Україночка в лісі
Традиційний жіночий образ дівчини-україночки у вишитій сорочці з намистом. Нею могла бути я. У мирному лісі України під мирним небом. Мене дуже хвилює тема лісу, адже більшість частина нині замінована.
Сон в папороті на Івана Купала
Про ту, що знайшла цвіт папорті, але воліла гарненько виспатися поряд і не чіпати Диво своїми чудернацькими бажаннями-мріями. Бо мирний сон - то була мрія, яка здійснилася.
Дикі Ягоди
Кожен з нас - соковита дика ягода, щоб зібрати яку, необхідно піднятися високо в гори. Ця ілюстрація нагадує мені про походи Карпатами і Закарпаттям і як ми з друзями збирали чорницю та лохину, і язикі наші були сині, а наплічники легкі, бо в них не було речей евакуйованого українця і спогадів про війну.
Ходячи каштановими голками
В евакуації я жила в арт-резиденції, і весь серпень писала в саду. В тім саду росте височезний каштан, який дуже рано скинув свої плоди. Я дивилася на його голчату кожуру і саме так мені здавалося я різалася об новини про терор з боку росії до моєї рідної України. Я часто ходила боса в тому саду.
І мріяла побачити київські каштани.
Збір Шипшини
В Штутгарті шипшина росла скрізь, але ніхто її не зривав, так як збирають її для настою чи чаю українці. Ця ілюстрація про збір шипшини на дачі, коли ми з мамою поралися біля куща, усміхнені та наповнені простими справами, і нічого не було важливіше.
