Прислів'я виникають постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Справжні народні прислів'я поєднують у собі глибокий зміст з дуже простою, але образною формою, їх легко запам'ятовувати й виголошувати.
В розроблених ілюстраціях я хотіла відобразити історичну Україну – 18 століття. Прислів’я навіюють нам своєрідний український старовинний дух. Такий час взято не випадково. Було бажання показати старовину українських прислів’їв та приказок, інтерпретувати ті старі часи по новому, в більш сучасній ілюстрації.
Чоловік без обличчя.
Замість обличчя назва. Цей чоловік без облитча уособлюе собою народ, який складав ці приказки та прислів’я. Ми вчимося на їхньому досвіді, поглиблюємо свою мудрість. Такий образ якнайкраще ілюструє задачу пам’ятати наших пращурів та передавати цю мудрість наступним поколінням, додаючи щось своє. Моток ниток як прагнення зв’язати минуле і сучасне, як символ історії народу, яку треба пам’ятати і шанувати.
Віз сіна на ілюстрації, уособлює собою життя, про яке і йде мова в прислів’ї, розміщеному у розвороті. «Життя любить тих хто за нього бореться, а нищить тих хто йому піддасться». Ця інтерпретація виникла з роботи відомого митця Ієроніма Босха, триптиха «Віз сіна». Який надихнув мене на таку ілюстрацію.
